🔹 Держава і релігія в Україні під час і після епідемії коронавірусу;
🔹 Корпоративна відповідальність поважати права людини: основні ризики в часи COVID 19;
🔹 Трансформація соціальних комунікацій та виклики суспільної відповідальності як аспекти пандемії COVID-19 в Україні ;
🔹 Світова пандемія COVID-19 як глобальне явище. Як зустрічає епідемію Україна?;
🔹Довготривалі економічні наслідки епідемії COVID 19 для України.
Про це та багато іншого ви дізнаєтесь під час експертної онлайн-дискусії «Пандемія COVID-19: соціальні та економічні виклики для України», яка транслюватиметься на YouTube-каналі Американського дому 23 квітня о 17:00.
Ця дискусія є другою із циклу експертних онлайн-дискусій на теми різних аспектів суспільного життя в Україні під час та після пандемії коронавірусу. Цикл дискусій розпочала Програма імені Фулбрайта в Україні за підтримки Посольства США в Україні та в партнерстві з Американським домом у Києві.
Спікери:
Дмитро Вовк - директор Центру дослідження верховенства права і релігії Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, член групи експертів ОБСЄ/БДІПЛ з питань свободи релігії або переконань, стипендіат Fulbright Scholar Program (2016/2017 академічний рік).
Тези виступу:
Обмеження публічної сфери, які були запровадженні в Україні у зв’язку із карантином, суттєво зачепили церкви та релігійні організації, для яких можливість здійснювати релігійні церемонії та особистий контакт віруючих та з віруючими є надзвичайно важливим елементом віросповідування. Чому для деяких церков ці обмеження стали особливо болісними? Чого побоюються церкви у зв’язку із переходом в онлайн? Як події карантину вплинуть на відносини церков з державою? Дмитро Вовк говоритиме про релігійне життя в Україні часів COVID-19.
Володимир Вахітов - доцент Київської школи економіки. Має ступінь PhD з економікпи (Університет Кентуккі). Займається аналізом звітності українських підприємств, досліджує продуктивність, лібералізацю і приватизацію, міжнародну торгівлю. Створив успішний авторскький курс з поведінкової економіки.
Тези виступу:
Для успішного аналізу як ситуації з коронавірусом, так і з економікою потрібні якісні дані. На разі таких даних немає. Кількість тих, кого протестували і в кого виявили хворобу, не дають уявлення про охоплення всієї популяції. Лише кількість смертей без ретельного розуміння демографії і історії хвороб жертв не дає уявлення про імовірність реальної небезпеки. Тому рішення про карантинні заходи приймаються навмання, без розуміння наслідків. Проте потрібно розуміти, що карантин, спасаючи життя, не є безкоштовним, і якісь інші життя він також забере. Хворі, що залишились без нагляду, або без можливості їздити на процедури, можуть померти раніше. Бідність, що породжується зачиненням підрпиємтсв, зменшенням цілих ринків, і, як результат, приводить до безробіття, також впливає на здоров'я і на рівень злочинності. Тривалий ефект гіподинамії, стресу, невизначеності мають свої довготривалі наслідки.
Олена Уварова - кандидатка юридичних наук, голова Міжнародної лабораторії з бізнесу і прав людини в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, доцентка кафедри теорії та філософії права. Фулбрайтерська стипендіатка 2019-2020, у Центрі прав людини Університету Юти.
Тези виступу:
COVID 19 є глобальним викликом не тільки для держав, але й для бізнесу, який стикається зі значними економічними випробовуваннями. Кожна держава з огляду на свій національний контекст й фінансові можливості шукає шляхи порятунку бізнесу, намагаючись збалансувати заходи, необхідні для захисту здоров’я населення, і потреби бізнесу.
Така ситуація, об’єктивна за своїм характером, не повинна ставити під загрозу права людини. У сучасному світі бізнес впливає на щоденне життя людини – працівни(ці)ка, спожива(чки)ча, жителя громади, де бізнес веде свою діяльність, тощо – не менше, аніж держава. Якою б не була бізнес-модель у часи кризи, вона має базуватися на повазі до людської гідності, оцінювати ризики порушення прав людини й мінімізувати їх.
Віктор Степаненко - доктор соціологічних наук, головний співробітник Інституту соціології НАН України, головний редактор журналу “Соціологія: теорія, методи, маркетинг” http://stmm.in.ua/
Тези виступу:
Розвиток пандемії COVID-19 вже має своїми наслідками трансформації звичних соціальних комунікацій від глобальних до повсякденних. Наприклад, поняття “соціальна дистанція”, що до пандемії означало для соціологів міру (не-)прийняття різних соціально-культурних груп і слугувало індикатором рівня толерантності (або ксенофобії) у суспільстві, зараз набуло нового смислу – як фізична дистанція в повсякденних комунікаціях.
В Україні пандемія гостро актуалізувала питання суспільної відповідальності, а також – відповідальності влади та її підзвітності громадянам.
З важливих уроків пандемії для українського суспільства – певні надії щодо усвідомлення суспільної відповідальності не лише як відповідальної поведінки, але й за власний електоральний вибір, а також – актуальна потреба у формуванні критичного мислення як способу інформаційної гігієни.
Володимир Дубовик - доцент кафедри міжнародних відносин Одеського університету та директор Центру міжнародних досліджень. Проходив стажування у Інституті Кеннана, Міжнародний науковий центр імені В.Вільсона, в 1997 р. (программа RSEP) і у 2006/07 р. (програма Fulbright), був запрошеним викладачем та дослідником у багатьох провідних університетах США.
Тези виступу:
Світова пандемія ковід-19 це дійсно глобальне явище. Не минула зустрічі з вірусом і Україна. На відміну від інших в України було кілька партикулярних аспектів реагування на епідемію. До позитиву можна віднести швидке оголошення карантину. Але негатив - об'єктивного та суб'єктивного характеру - переважає. Україна зустрічає епідемію за умов війського конфлікту проти Росії на Донбасі, що він триває. Фінансове положення країни, звісно, не ідеальне, одже на боротьбу з вірусом потрібні великі гроші. Тому залежимо від міжнародної допомоги. Засобів захисту не вистачає. Прихід епідемії відбувається за умов його політизації. Крім того, швидко змінююьться уряди. Від початку епідемії в країні уже третій міністр охороги здоров'я. Така хаотичність заважає. Стан сфери медицини низький. Хід реформи у цій галузі заблокований. Місцеві органи влади залежать від Києва, не зважаючи на децентралізацію, що триває. Тому, з одного боку, не вистачає координації зусиль на загальнонаціональному рівні. З іншого, ініциатива на місцях часто паралізована.